Технологія вирощування

Вибір поля під картоплю та визначення полів попередників

Вимоги до грунтів.

Картопля може успішно рости і давати непогані врожаї на будь-яких ґрунтах з хорошою повітро- і волого проникністю і не занадто кислою і не занадто лужної реакцією, за винятком сильно зв'язаних, надто зволожених і солонцюватих грунтів, а також сипучих пісків.

Картопля краще, ніж інші культури, переносить кислі грунти, але оптимальною для нього реакцією середовища є слабокисла. Тому середньо-і сильно кислі грунти під нього треба вапнувати. Найвищі врожаї картопля дає на глибоко оброблених чорноземах, дерново-підзолистих, сірих лісових, а також на заплавних грунтах і окультурених торфовищах. За гранулометричним складом найбільш придатні під картоплю супіски, легкі і середні суглинки.

Сильно зв'язні і щільні грунту з поганою повітропроникністю негативно впливають на якість бульб. Недолік повітря в грунті, її висока щільність, як правило, перешкоджають нормальному розвитку підземної частини рослини, призводять до деформації бульб і утворення бульб, не характерних за своєю формою для даного сорту. Кисневе голодування що сприяє в послідуючому мінеральне ми можемо спостерігати на надземній частині куща. Застійна волога що знаходиться в грунті сприяє поширенню бактеріальних і грибних хвороб.

Найбільш придатними ґрунтами, з біологічної точки зору, для картоплі є ґрунти, що мають невисоку об'ємну масу (не більше 1,25 г/см3), широкий діапазон реакції ґрунтового середовища (pH 4,5…7,3), високий загальний вміст калію в ґрунті (не менше 2%), супіщаний, легко та середньосуглинковий гранулометричний склад (дерново-підзолисті, сірі та темно-сірі лісові ґрунти, чорноземи типові), що легко розпушуються, достатньо насичуються повітрям, швидко прогріваються весною.

На якісні показники урожаю і на захворювання картоплі гранулометричний склад впливає наступним чином: із переходом від піщаних до глинистих ґрунтів збільшується ймовірність ураження картоплі мокрою гниллю, фітофторозом, бурою гниллю, глибина залягання вічок, урожайність, якість насіннєвого матеріалу, вміст крохмалю, якість чіпсів, картоплі фрі, вміст сухої речовини.

Вплив гранулометричного складу грунту на якість, ураженість і урожайність бульб картоплі

Збільшення

Нейтральне

Зменшення

Хвороби

-        ураження картоплі мокрою гниллю

-        фітофторозом

-        бурою гниллю

 

-        ржавість бульб

-        ураження паршею

-        ураження чорною ніжкою

Якість

-        глибина залягання вічок

-        пошкодження при збиранні

-        урожайність

-        якість насіннєвого матеріалу

-        вміст крохмалю

-        якість чіпсів

-        якість картоплі фрі

-        вміст сухої речовини

-        структура бульб

-        потемніння мякоті при варці

-        потемніння сирої мякоті

-        вміст протеїнів

-        вміст вітаміну С

-        вміст цукрів

-        гарна форма бульб

-        формування шкірки

 

Волога

Картопля ставить високі вимоги до вологості ґрунту і повітря. Картопля по слабвираженій кутикулі і низькому осмотичного тиску - рослина гідрофільного типу, тобто більш пристосоване до гумідного умов. Вона дуже чутлива до різких змін температури і вологості.

Критичних періодів волого споживання ( коли дефіцит вологи викликає незворотні процеси в розвитку рослин) у картоплі два:

• перший - ріст столонів та утворення бульб ;

• другий - активне наростання бульб.

Перший критичний період збігається з фазою бутонізації і триває до початку цвітіння. Нестача вологи в цей час зовні по рослині мало помітна, але призводить до того, що утворюються в листках органічні речовини практично не переходять в бульби, а використовуються на ріст бадилля. Посуха на початку бульбоутворення призводить до зменшення кількості бульб і до затримки їх формування. Тому врожай знижується майже вдвічі.

Другий критичний період починається з кінця фази цвітіння і триває до початку відмирання бадилля . У цей час потреба рослин картоплі у воді дещо менше , ніж у першому критичному періоді. Дефіцит вологи під час або відразу після утворення бульб уповільнює їхній ріст і підсилює ураження звичайною паршою.

Якщо в ґрунті недостатньо вологи, то формування нових бруньок на бульбах призупиняється. Таким чином , знижуються продуктивні якості насіннєвої картоплі.

Для виробництва 100 ц / га сухої речовини (500 ц бульб / га) необхідно, приблизно, 3 тис. т води (300 ... 400 мм опадів). Як при нестачі вологи, так і при перезволоженні ґрунту і виникаючи при цьому дефіцит повітря, обмежують утворення і зростання бульб. Для проростання картоплі достатньо вологи з материнської бульби. В цій фазі картопля не залежить від ґрунтової вологи і потребує тільки в тепло і кисень. Тому суха весна з швидким прогріванням ґрунту і можливість ранньої посадки для картоплі є сприятливими факторами. Сухий ґрунт швидше прогрівається, краще провітрюється, сприяє зростанню коренів і появі сходів через 20 ... 25 днів. Надмірно висока температура висушених ґрунтів, навпаки, негативно впливає на сходи.

Занадто прохолодна і волога погода уповільнює проростання і сходи, сприяє підвищенню сприйнятливості картоплі до збудників ризоктонії, чорної ніжки та гнилей. Бульбоутворення співпадає з початком цвітіння. У цей час тепла, суха погода позитивно впливає на кількість столонів і відповідно бульб. Потім до кінця цвітіння необхідно достатнє забезпечення вологою. Тривалі температури > 20 ° С в період росту і недостатнє забезпечення вологою знижують врожайність і прискорюють фізіологічне старіння дочірніх бульб, викликають аномалії у проростків, чим погіршується придатність бульб по використанню в якості насіннєвого матеріалу. Наприкінці росту і розвитку картоплі потреба у воді знову знижується.

Нерівномірні опади, коли нестача ґрунтової вологи чергується з нормальним зволоженням, теж негативно позначаються на картоплі. Коли ріст бульб затримується протягом декількох днів, вони ніби «застигають». Після відновлення нормального водного режиму рослин ріст апікальної частини бульби поновлюється, приводячи до утворення бульб з неправильною формою ( грушоподібні, гантелевидні, нарости в області вічок) та утворення на бульбах дочірніх бульб. Тривала посуха в період раннього бульбоутворення призводить до виснаження запасів крохмалю в базальному кінці бульби. Через руйнування крохмалю та накопичення редукуючих цукрів столонна частина бульби стає напівпрозорою або желеподібною, сильно темніє під час варіння. Більше того, швидкий ріст бульб, як правило, починається після закінчення посухи, призводить до утворення ростових тріщин на бульбах і порожнеч усередині бульб.

Існує загальноприйнята думка , що сорти картоплі відрізняються один від одного за сприйнятливості до посухи. У той же час всі без винятку сорти в значній мірі схильні до негативного впливу нестачі вологи.

Високий вміст вологи в цей час ще сприяє приросту бульб, але вони формуються з низьким вмістом сухої речовини, мають слабку шкірку і пов'язані з цим низька якість і погана лежкість.

Залежно від групи стиглості різні сорти картоплі в різний час вимагають максимуму вологи. Так для ранньої картоплі з коротким періодом вегетації потребує максимуму вологи з середини травня до кінця червня, у середньоранніх сортів цей термін з червня до липня, а у більш пізніх - з липня, серпня і першої половини вересня. Тому ризик при вирощуванні картоплі, залежно від нерівномірного розподілу опадів під час вегетаційного періоду і від різниці їх кількості по роках, можна зменшити, використовуючи сорти різних груп стиглості.

Вплив забезпечення рослин картоплі вологою (від низького до високого) протягом вегетації на ріст і якісні показники

Збільшення

Нейтральне

Зменшення

-        період вегетації

-        урожайність бульб

-        кількість бульб

-        середня вага бульб

-        цукрів

-        ураження грибковими захворюваннями

-        зміна кольору сирої м’якоті

 

-        сухої речовини

-        сахарози

-        вітаміну С

-        нітратів

 

 

Вимоги картоплі до температури повітря і ґрунту

Вимоги картоплі до температури повітря і ґрунту в різні фази розвитку рослин неоднакові. Інтенсивне проростання бульб починається при температурі ґрунту на глибині садіння (6 -12 см) 7 - 8 ° С. Чим вище температура ґрунту, тим швидше з'являються сходи. Так, якщо бульби висадити в помірно вологий ґрунт при температурі 11 - 12 ° С, то сходи з'являться на 23-й день, при 14 - 15 ° С - на 17 - 18-Й і при 18 - 25 ° С - на 12 - 13-й день.

Найкраще картопля себе почуває при середньодобовій температурі повітря на рівні 10 ... 15 ° С з відносно низькою нічною температурою. До появи сходів більший вплив на рослини надають нічні температури, після їх появи - денні.

Бульби картоплі холодостійкі і після періоду спокою починають проростати при 3 ... 5 ° С, але повільно. Активно вони проростають при температурі 7 ° С і вище, а ранньостиглі - при більш низькій температурі. Однак, щоб уникнути розповсюдження хвороб бульб, їх пророщують при температурі повітря 12 - 15 ° С.

Підвищення температури до 25 ° С уповільнює ріст бульб, а при 30 ° С і більше він зовсім припиняється. Тривалий сонячний день з температурою 30 ... 40 ° С викликає перетворення столонів в надземні пагони.

Надземна вегетативна маса картоплі менш холодостійка, ніж бульби. Для неї найбільш сприятлива температура повітря 17 ... 21 ° С. Мінусова температура згубна для бадилля картоплі. Пошкодження відбувається при -1,5 ... -2 ° С, а заморозки -3 ... -4,5 ° С знищують бадилля на 60-100%, знижуючи врожай бульб на 25-65% залежно від фази розвитку рослин. Ранні осінні заморозки теж можуть негативно позначитися на врожаї: якщо бульби не встигли визріти, то погіршуються їх якість і лежкість.

Температура ґрунту впливає на засвоєння поживних речовин, які з неї надходять у рослину. Найбільш сприятливі умови для кореневого живлення складаються при температурі ґрунтового розчину 18 ° С. При тривалому дефіциті вологи і високій температурі внесення добрив навіть може дати негативний ефект і стати причиною зниження врожаю. Ці фактори потрібно враховувати, вирішуючи питання про доцільність підживлення картоплі.

Граничні температурні показники, що мають значення для росту і розвитку картоплі

Граничні температурні показники, ?С

Вплив

< -3

Повна загибель бульб від морозу

-2...-1

Початок підмерзання бульб

-1

Пошкодження на бадиллі від морозу

2...4

Оптимальні температури для тривалого зберігання насіннєвої картоплі

4

Початок проростання бульб у грунті

>4

Посадка пророщених бульб можлива

<6

Аномалія проростків при більш тривалій дії і високої вологості грунту

>8

Посадка стимульованих до проростання бульб можлива

>8

Бульби проростають

10

Низька межа збирання без механічних пошкоджень

10...20

Постійне зростання асиміляції

17...20

Оптимум для утворення бульб

>20

Поступове зменшення асиміляції і ріст

бульб

>26

Бульби не утворюються

26...30

Дуже загальмований ріст бульб і очікуються аномалії проростків

>30

Некрози від спеки, аномалії проростків

>40

Втрата здатності розвитку

>45

Відмирання від спеки

Картопля починає ріст, коли температура ґрунту досягає 8 'С, а висаджений пророслими бульбами - при 4 ... 6 ° С. У фазі росту і утворення бульб оптимальна середньодобова температура ґрунту 17 ° С (денна 20 °С і нічна - 12 ... 14 ° С) при 50% повної польової вологоємності (ППВ). Ріст і розвиток рослин картоплі стримується, якщо температура підвищується до 29 ... 30 ° С. Бульби при цьому не утворюються або стають млявими, їх м'якоть чорніє від викликаних спекою некрозів і при їх проростанні виникають ниткоподібні паростки. Оптимальна середньодобова температура повітря для асиміляції картоплі близько 20 ° С (денна 25 ° С, нічна 16 ° С). При температурі вище 30 ° С рослини картоплі сильно пригнічені. Сума температур для проростання ранніх сортів картоплі становить 1000 ... 1400 ° С, для більш пізніх - 1400 ... 2000 ° С.

Вплив температури на ріст і якісні показники

Низька

Середня

Висока

-        період вегетації подовжується

-        урожайність бульб мінімальна

-        кількість бульб максимальна

 

 

 

 

-        максимальний вміст відновлюваних цукрів

-        мінімальний вміст вітаміну С

-        мінімальний вміст нітратів

 

 

-        урожайність бульб максимальна

 

 

-        середня маса бульб максимальна

-        максимальний вміст сухої речовини

 

-        період вегетації зменшується

-        урожайність бульб мінімальна

-        кількість бульб мінімальна

 

 

 

 

-        мінімальний вміст відновлюваних цукрів

-        максимальний вміст вітаміну С

-        максимальний вміст нітратів

-        змінюється колір сирої м’якоті

 

Вимоги до повітряного режиму

Картопля більше від інших культур потребує того, щоб у ґрунті було багато повітря. Нею поглинається велика кількість кисню з ґрунтового повітря при диханні материнської бульби, коріння, столонів і бульб що утворилися. Щоб кисню в ґрунті було достатньо, потрібно створювати умови для газообміну між ґрунтовим і атмосферним повітрям, тобто розпушувати ґрунт.

При надмірної вологості ґрунту коріння і бульби відчувають нестачу повітря. Це загрожує отриманням дрібних бульб, зниженням вмісту сухої речовини в них і погіршенням смаку, а також сприяє розвитку потемніння м'якоті під час зберігання. Тривале перезволоження ґрунту, особливо наприкінці розвитку, коли бадилля в'яне, може викликати задуху бульб. Сигналом кисневого голодування служить розростання продихів на поверхні бульб. Вони стають пухкими і білими, добре помітними. Якщо в цей час не розпушити ґрунт або не викопати бульби, то вони почнуть загнивати.

Вимоги до світлового режиму

Картопля-світлолюбна рослина. При нестачі світла (затіненні) рослини витягуються, інтенсивність їх забарвлення слабшає, бульби формуються дрібними, врожайність знижується. Тому, для нормального фотосинтезу на площі потрібно розміщувати таку кількість рослин, при якій вони б накопичували максимальний урожай. Для ранніх сортів при середній родючості ґрунтів на гектар висаджують 60 тис. рослин, а пізніх – 50 тис. – 55 тис.

При напрямку рядів з північного заходу на південний схід рослини рівномірно просвітлюються протягом дня і нормально фотосинтезують сонячну енергію, в результаті врожайність їх на 10 - 15%, а крохмалистість - на 1 - 2% вище, ніж при іншому напрямку рядів.

Оптимальними для хорошого розвитку бадилля є довгі теплі дні з помірною сонячною погодою; для утворення бульб - короткі дні з помірною температурою.

Бульби, що на поверхні ґрунту, або викопані з землі і залишені на світлі, через кілька днів зеленіють, в них утворюється хлорофіл і отруйна речовина - соланін. Під дією прямого або розсіяного світла вміст соланіна в бульбах збільшується до 30 - 40 мг на 100 г бульби, замість 2 - 10 мг у звичайній картоплі. Потім соланін перетворюється на глюкозіз соланіна, що є антисептичним розчином. Для насіннєвих бульб озеленення корисно, вони надійно охороняються від хвороби і гризунів під час зберігання, так як він набуває неприємного гірко-терпкого смаку і отруйний.

Вибір попередника.

За можливості правильно виберіть культуру-попередника. Вважається, що для картоплі найкращими попере­дниками є зернові культури та трави. Загалом, вони дають добру структу­ру ґрунту і зазвичай не провокують картопляних шкідників та хвороби. Цукровий буряк підходить гірше, він зменшує урожай картоплі майже на 10 відсотків. Бобові культури, наприклад, соя, горох, біб, а також конюшина й люцерна не можуть бути попередника­ми ранніх сортів картоплі, які схильні до засихання внаслідок вертицильозу. У такому разі урожай зменшується майже на 5 відсотків. Багаторічні трави та цілина, як попередник, також можуть нести деяку небезпеку. Існує значний ризик ураження картоплі дротяником чи паршею. Крім того, важко розраху­вати кількість азоту, що виділиться вна­слідок мінералізації органічних речо­вин. Поля, де розповсюджена парша, не можна використовувати під насіннєву чи столову картоплю; перед цим слід відрегулювати рівень зволоженості за допомогою іригаційних засобів. Перед тим, як засадити поле картоплею, важливо знати, як використовувалося поле у попередні роки. Які пестициди використовувалися, щоб запобігти негативній післядії на картоплю. Намагайтеся довідатися, як часто на цьому полі сади­ли картоплю, які культури були попе­редниками, чи є на ділянці багаторічні бур'яни, чи виявлено у ґрунті шкідни­ків та хвороби.

За наявності в ґрунті збудника стеблової нематоди як попередники рекомендуються вико-вівсяна суміш, озимі зернові, а для насіннєвих насаджень - чорний пар. У боротьбі з паршею звичайною картоплю доцільно висаджувати після озимого жита, люпину, зернобобових культур, а також після сидератів (люпин, озиме жито, олійна редька, ріпак та ін.)

Недоцільно висаджувати картоплю після гречки, кукурудзи, конюшини, овочевих культур, оскільки вони сприяють накопиченню в ґрунті стеблової нематоди. Рекомендується уникати таких попередників, як буряк, морква і капуста - вони посилюють ураження бульб паршею звичайною і ризоктоніозом.

Для зниження чисельності та шкідливості золотистої картопляної нематоди доцільно вирощувати нематодостійких сорти в спеціальних сівозмінах з додаванням в них багаторічних злакових і бобових трав, зернобобових культур.

Особливо уважно слід поставитись до картопляної цистотворноїнематоди, непаразитуючої нема­тоди, різоктонії, парші та фузаріозної гнилі. Якщо не вдалося знайти ніякої інформації про наявність на полі нема­тод, рекомендуємо провести відповід­ний аналіз ґрунту.

ü  Найкращими попередниками для картоплі є зернові (жито, овес, пшениця), із зернобобових – люпин та боби. Її можна також вирощувати після вико-вівсяних сумішок.

ü  Найбільшу фунгіцидну діюна патогени хвороб має ріпак, олійнаредька, люпин і горох. Вони знижують кількість збудників парші звичайної, ризоктоніозу та гнилей.

ü  Не рекомендується розміщувати насіннєві

ü  Не рекомендується висаджувати картоплю після картоплі та помідорів. Монокультура картоплі спричиняє погіршення фітосанітарного стану ґрунту внаслідок нагромадження специфічних шкідників та збудників хвороб.

 

Основи технології вирощування насіннєвої та продовольчої картоплі.

1.      Вирощування насіннєвого матеріалу картоплі

Вирощування насіннєвого матеріалу - є основою для виробництва продовольчої картоплі. Мета насінництва - отримання здорового, високопродуктивного вихідного матеріалу. Здоровий вихідний матеріал важливий для отримання високих врожаїв та якісної кінцевої продукції.

Одним з факторів, що впливають на якість насіннєвої картоплі, є вибір насіннєвого матеріалу:

Вибір насіннєвого матеріалу повинен проводитися заздалегідь. У період сезону вирощування необхідно визначити, на яких ділянках насіннєвий матеріал недостатньо здоровий для використання в якості вихідного матеріалу в наступному сезоні.

На першому етапі в якості вихідного використовується елітний насіннєвий матеріал (клас Е). Елітний насіннєвий матеріал може бути репродуковано, якщо партія не надто заражена вірусними, бактеріальними та грибковими захворюваннями. Зазвичай близько 20% площі під насіннєву картоплю через хвороби не придатне для подальшого репродукування насіннєвого матеріалу.

Насіннєвий матеріал, отриманий з площ, на яких помічена чорна ніжка і мокра гниль, не придатний для подальшого репродукування.

Особливу увагу приділити зараженню ризоктоніозом. Незважаючи на можливість застосування хімічних препаратів, необхідно використовувати чистий насіннєвий матеріал.

2.      Удобрення.

До посадки картоплі необхідно провести удобрення ґрунту. Картопля належить до культур, які мають неглибоку і не сильно розвинену кореневу систему, що обмежує її здатність поглинати поживні речовини. Насіннєва картопля має також короткий вегетаційний період. Тому картопля повинна в достатній кількості мати легко засвоювані поживні речовини. При визначенні поняття "необхідну кількість" потрібно враховувати ряд факторів: тип ґрунту, родючість ґрунту, сорт картоплі, насіннєва або продовольча картопля яка буде вирощуватись.

Необхідно також взяти до уваги попередник, у зв'язку з наявним у ґрунті запасом поживних речовин. Це означає, наприклад, що після культур, які збагачують ґрунт на азот, наприклад, гороху, бобів, в залежності від типу ґрунту вноситься менше азоту. При внесенні добрив під картоплю, відразу вносити додаткову кількість калійних і фосфорних добрив, для зернових культур наступного року, під які вони в наступному році вже не вносяться.

2.1. Органічні добрива

Ефект можливий лише при хорошому розподілі добрива. При проведенні навесні аналізу ґрунту на вміст азоту можна не враховувати процес повільного звільнення азоту з органічних добрив, якщо вони внесені в попередньому році. Добрива будуть повністю перероблені. Дані аналізу включають вміст азоту з органіки.

Насіннєва картопля: Органічні добрива не рекомендується вносити під насіннєву картоплю, тому що йде повільне вивільнення азоту. Це означає, що азот звільняється в період бульбоутворення і в період дозрівання. Дозрівання сповільнюється і підвищується ймовірність зараження вірусною інфекцією. Велика кількість азоту сприяє появі нових листків, якій попелиці, переносять інфекцію.

Столова картопля: При вирощуванні раннього столової картоплі (збирання врожаю приблизно перша - третья декада липня) на ґрунтах із вмістом органічних речовин вище 2,5-3% застосування органічних добрив не рекомендується.

2.2.  Азотні добрива

Азот є важливим елементом живлення картоплі, особливо для формування бадилля і білків. Кожна сільськогосподарська культура, у тому числі картопля, добре відзивається на азотні добрива. Нестача азоту веде до зниження врожаю; при надлишку азоту урожай також може бути гіршим, ніж при оптимальному удобренні азотом. Це особливо важливо при вирощуванні насіннєвої картоплі, якщо вона визріває не повністю, наприклад коли необхідно рано знищувати бадилля у зв'язку з поширенням попелиць і хвороб.

З урахуванням родючості ґрунту на площі, попередника, сорти картоплі під насіннєву картоплю і ранню столову картоплю, внесення 110-140 кг/га чистого азоту (N1) буде достатньо. Азот вноситься у формі азотно-фосфорних добрив (з низьким вмістом хлору), вапняно – аміачної селітри або кальцієвої селітри. Не вносити азот у формі сірчанокислого аміаку або сечовини. Якщо проводиться аналіз на визначення азоту в ґрунті, то рекомендується під насіннєву картоплю внесення max. 140 кг мінус 0,6 х ґрунтовий запас азоту (глибина шару ґрунту для аналізу - 60 см).

Під продовольчу картоплю вноситься 280 кг мінус 1,5 х ґрунтового запасу (глибина аналізу - 60 см). Норми коливаються від 120 до 170 кг/га азоту. У зв'язку з більш тривалим вегетаційним періодом, залежно від попередника і сорту, під продовольчу картоплю вноситься майже на 30 кг азоту більше, ніж під насіннєву. Якщо не проводиться аналіз ґрунту, то ця норма може бути вихідною при визначенні доз добрива. Після вологої зими вноситься добрива більше, після сухої - менше.

Азотні добрива розкидаються за кілька тижнів до посадки, потім проводиться передпосадковий обробіток ґрунту. Азот дуже рухливий у ґрунті, тому внесення його в цей час зменшує можливість його вимивання.

За наявності хорошого розкидача мінеральних добрив, а також сухого добрива без грудок, можливо повністю провести перед посадкою удобрення фосфором з низьким вмістом хлору ( Амофос 12-46-0). Частина азоту вноситься на початку, а потім після посадки перед фрезеруванням вноситься необхідна додаткова доза. Вносячи добрива таким чином, можна досягти більшої точності норми внесення і зменшити ймовірність нерівномірного внесення азоту. При внесенні додаткового добрива ширина колії повинна бути 1,50 м., середина з серединою, і ширина коліс - максимум 25 см.

2.3.  Фосфорні добрива

Фосфор необхідний рослині для утворення білків та інших органічних речовин. Фосфор також відіграє важливу роль у таких процесах, як дихання, асиміляція і транспорт в рослині вуглеводів. Він має важливе значення для розвитку кореневої системи і визрівання рослини (особливо на насінницьких посадках).

Фосфор дифузійно вбирається корінням. Тому він повинен знаходиться близько до коренів, в розчиненій формі. У сухому ґрунті вбирання не відбувається. Тому фосфорні добрива бажано завжди розкидати навесні, до обробітку ґрунту. Фосфорні добрива в простій формі можуть бути розкидані восени по зораному полю після легких нічних заморозків, щоб не пошкодити структуру ґрунту трактором або розкидачів. Якщо розкидання проводиться перед оранкою, ґрунт необхідно вирівняти за допомогою культиватора, щоб добриво не виявилося глибоко зароблено у ґрунт.

Фосфор у складі суперфосфату, подвійного суперфосфату і фосфату амонію розчинний у воді. Розчинного у воді фосфору віддається перевага, якщо удобрення фосфором проводиться незадовго до посіву або посадки. При осінньому внесення можна використовувати фосфорні добрива, розчинні у цитрат амонію або в 2% лимонної кислоти.

Винос картоплею фосфору (Р205) становить 55 кг/га. Картопля дуже добре відгукується на щедре удобрення фосфором. Так як кислота фосфору нелегко вбирається, рекомендується вносити, при гарній забезпеченості ґрунту фосфором (при вмісту фосфору 30-45) 90 кг/га фосфору. Щоб рослини не відчувати нестачі (особливо в посушливі роки), під насіннєву картоплю рекомендується вносити 160-180 кг/га Р205.

Під продовольчу картоплю рекомендується 130-150 кг/га Р205. У цих рекомендаціях враховано норму фосфору і для зернових культур, які, можливо, будуть вирощуватися після картоплі. Картопля отримує подвійну дозу фосфору, а зернові - тільки азот. При високій забезпеченості ґрунту фосфором (показник фосфору> 55) можна внести дещо менше, при низькому (показник фосфору <30) - дещо більше. При нестачі фосфору сповільнюється ріст рослин і вони набувають блідо-зеленого забарвлення. Якщо це відбувається на початку розвитку рослини, то це веде до зниження врожаю. Тому оптимальним є внесення розчинних у воді фосфорних добрив навесні, за кілька тижнів до посадки. План обробітку, що передбачає добриво тих культур, які вимагають його у великих кількостях, має переваги. У картоплі збільшується врожайність і поліпшується якість.

Якщо удобрення проводиться восени - мінеральні добрива, наприклад, суперфосфат, або органічні добрива, наприклад, гній, - то навесні необхідно додатково внести 50 кг/га Р205, як під насіннєву, так і під продовольчу картоплю, щоб прискорити початковий ріст.

Примітки.

При внесенні навесні під насіннєву картоплю нітроамофоски (23% N - 23% Р205) рекомендується додатково внести 50 кг/га Р205, особливо на ґрунтах з низьким вмістом фосфору (показник фосфору <30). Додаткові 50 кг Р205 навесні не вносити, якщо при цьому порушується структура ґрунту.

2.4.  Калійні добрива

Калій відіграє важливу роль в утворенні й транспорті вуглеводів в рослині. Він сприяє вбиранню корінням вологи, уповільнює випаровування вологи листками. Калій регулює водний обмін в рослині. Калій зміцнює стійкість рослин до захворювань. При нестачі калію спостерігається темно-зелене забарвлення листя, поглиблення жилок. Швидко з'являться бронзові плями, спочатку по краях і кінчиках, потім по всьому листу. Потім листки засихають, отримуючи буре або темно-бурого забарвлення.

Під насіннєву картоплю рекомендується вносити на 20 кг добрив К20 більше, ніж під продовольчу. Підвищується посухостійкість, що особливо важливо при короткому вегетаційному періоду, за який бульби повинні досягнути потрібного розміру. Знижується ймовірність механічного пошкодження бульб при сортуванні взимку. Ймовірність посиніння продовольчої картоплі можна зменшити, вносячи на 70 кг/га К20 більше. Нестача калію має великий вплив на ймовірність посиніння картоплі. Для підвищення стійкості продовольчої картоплі до посиніння можна вирішити за допомогою калійних добрив, необхідно норму внесення К20 підвищити в порівнянні з нормою виносу К20, яка становить 220 кг/га К20. Практично це означає, що при добрій забезпеченості ґрунту калієм (показник калію К20 - 16-20) під продовольчу картоплю вноситься 300 кг/га, а під насіннєву - 250 кг/га.

За цією системою удобрення за планом вирощування послідуюча культура в наступному році отримує більшу дозу калійних добрив, яка менше на додаткову кількість, яку отримала картопля понад виносу картоплею (220 кг/га К20).

Калій у складі всіх калійних добрив повністю розчинний у воді. Для росту тканин рослині необхідно багато води. Разом з водою рослина вбирає розчинені в ній поживні елементи, калій і азот. На відміну від них фосфор вбирається рослиною дифузійно. З калійних добрив є калійні солі 60, 40 і 20%, патент-калій, (калімагнезія), сірчанокислий калій і багато інших. Названі три калійні солі містять поряд з калієм також натрій і 48-50% хлору.

Хлор чинить негативний вплив на врожайність і вміст сухої речовини в картоплі. Тому під картоплю рекомендується вносити калійні добрива з малим вмістом хлору, а при весняному внесенні - мало-або без хлорні добрива. При надлишку хлору знижується врожайність, листя набувають світло-зелене забарвлення, їх краї закручуються вгору. (Симптоми схожі на скручування листя.)

Негативний вплив хлору може бути значно знижено, якщо хлорвміщуючі калійні добрива розкидати восени - велика частина хлору вимиється. На ґрунтах де мулиста фракція <15%, можливо вимивання калію при осінньому внесенні. У таких випадках необхідно навесні використовувати більш дорогі калійні добрива - патент-калій (калімагнезія) та / або сірчанокислий калій.

2.5.  Добрива магнію

Магній міститься в патент-калії (9% МgO). Магній незамінний для формування хлорофілу і відіграє важливу роль при утворенні крохмалю та білків. Картопля виносить близько 18 кг/га магнію. Використовуються також магнієвмісні вапняні добрива. При низькому вмісті азоту в ґрунті нестача магнію проявляється сильніше, ніж при добрій забезпеченості азотом.

3.      Обробіток ґрунту

Мета весняного передпосадкового обробітку ґрунту - створення пухкого, дрібно структурного ґрунту, без грудок і пошкодження нижнього шару. Глибина обробітку близько. 8 см. При більшій глибині обробітку з'являється більше грудок, тому що нижній шар ґрунту більш вологий, ніж верхній. Наявність грудок шкідливо, так як картопля найкраще росте на пухких, зволожених ґрунтах. Кількість обробітків необхідно звести до мінімуму, щоб не порушувати рихлість ґрунту.

Помилково вважати, що при весняному обробітку можна за допомогою механізмів поліпшити структуру ґрунту. Результати обробітку залежать головним чином від того, наскільки вдається зберегти структуру ґрунту непошкодженою. Важливим фактором є рівномірна глибина обробітку. Тому головна вимога - рівномірна оранка восени.

При весняному обробітку перезволоженого ґрунту можуть утворитися ущільнення. Сповільнюється поява сходів, погіршується бульбоутворення. Замулення ґрунту спричиняє утворення твердих грудок, що пошкоджують бульби і є воротами для грибків і бактерій.

Ущільнення ґрунту погіршує розвиток кореневої системи, а це, у свою чергу, уповільнює ріст бадилля і бульб через нестачу вологи і добрив. У результаті цього можуть з'явитися потворні бульби, тріщини і діткування. Картопля має бути забезпечена вологою протягом усього вегетаційного періоду, так як віна володіє не досить розвиненою кореневою системою.

Надлишок вологи може призвести до поганого повітря-і водообміну (нестача кисню), що спричинить за собою гниття картоплі.

4.      Садіння картоплі

5.      Густота стебестою

При вирощуванні насіннєвої картоплі необхідно отримати: близько 30 центральних стебел на 1 м2; на 1 га - 10.000 м2 х 30 = 300.000 стебел, тобто при міжряддях 75 см - 24 стебла на метр.

Якщо у кожного куща п'ять стебел, то на 1 га - 60.000 кущів.

Загальна довжина грабенів на 1 га - 13.300 м / ширина міжрядь - 75 см /. На 1 м: 60.000: 13.300 = 4,5 куща. Густота посадки: 100: 4,5 = 22 см.

При вирощуванні продовольчої картоплі отримують приблизно 20 центральних стебел/м2.

При вирощуванні насіннєвої картоплі необхідно використовувати дрібні фракції картоплі, більшість бульб повинні бути фракції 28/50. При меншій кількості стебел бульби крупніше, ніж при великій кількості стебел. При великій кількості стебел в цілому, утворюється більше бульб, які, однак, більш дрібні. Тому для насіннєвої картоплі важливо отримання багатьох стебел на рослину. Цього можна домогтися, якщо буде багато вічок, тобто висаджувати великі насінні бульби та / або багато бульб/га. Цим шляхом виходить найбільша кількість нових бульб. Відстань між бульбами раннього столової картоплі, який забирається в кінці липня, на 3-5 см менше, ніж у бульб, збираних після середини серпня.

6.      Садіння

При садінні закладається основа для всього циклу робіт по вирощуванню картоплі. Якщо при посадці допускаються порушення технології (занадто широкі або занадто вузькі гребні, нерівномірна глибина посадки, пошкодження паростків і т.д.), це все так чи інакше проявиться надалі. Тому важливо ретельно і обережно провести посадку картоплі.

Результати садіння залежать від:

1. стан паростків (загартовані або білі, слабкі паростки)

2. фракції, форми і сорти

3. робочої швидкості

4. регулювання машин

5. зацікавленості працівників

6. стану грунту.

 

 

 

Підготовка посадкового матеріалу

ü  Для садіння використовують переважно бульби фракцій 30 – 45 мм та фракції 45 – 60 мм  (допуск некондиційних бульб не більше 7%).

 

Таблиця 1. Рекомендована густота стояння рослин картоплі з різною шириною міжрядь залежно від розміру насіння

 

Розмір бульб, мм

Рекомендована густота насадження з шириною міжрядь, (см) :

Потреба насіння, т/га

62,5

67,5

75,0

30-40

21-26

19-24

17-22

1,8-2,3

40-45

24-30

22-28

20-25

2,6-3,3

45-50

28-35

25-32

23-30

3,2-4,0

50-55

31-38

28-35

25-32

3,8-4,7

55-60

34-42

31-39

28-35

4,2-5,2

 

ü  Відсортовані для садіння бульби прогрівають на сонці впродовж 4-6-ти тижнів до утворення проростків завдовжки 5 мм. Підтримуючи температуру 12-15°С вдень і 5°С вночі.

ü  Досить ефективним є спосіб прогрівання бульб в засіках, продуваючи їх 7-10 днів теплим повітрям (18-20 °С) з викристанням теплогенераторів.

Протруювання насіннєвої картоплі
На поверхні бульб містяться збудники фітофторозу, ризоктоніозу, фомозу, сухої гнилі та інших хвороб, тому перед садінням або під час садіння, картоплю протруюють. Крім того, не менш важливою є обробка садивного матеріалу засобами захисту від комплексу ґрунтових та листоїдних шкідників. Для цього рекомендовано використовувати наступні препарати: Престиж т.к.с. (1 л/т), Максим 025 FS т.к.с. (0,75 л/т), Круїзер 350 FS т.к.с. (0,4 л/т), Ровраль Аквафло к.с. (0,4 л/т), Регент 20G г. (5 кг/га, внесення в ґрунт спеціальними сошниками та дозаторами при посадці або при нагортанні гребенів), Конфідор 200 SL в.р.к. (0,7 л/т) або аналоги цих препаратів. Обробка відбувається одночасно з садінням використовуючи картоплесаджалки типу Grimme GL 34 Т та інші.

Садіння картоплі
Оптимальною температурою ґрунту для садіння вважається температура на глибині 10-12 см у межах 5-8°С. Спосіб посадки картоплі гребеневий або в гребені, нарізані перед садінням. Середня густота садіння бульбами масою 50-80 г: на Поліссі – товарної картоплі не менше 55-60 тис./га, насінної 65-70 тис./га; в Лісостепу – відповідно 50 і 55 тис./га; у Степу – 45 і 50 тис./га; при зрошенні – 55-60 тис./га. Залежно від розміру бульб на 1 га висаджують 2,5-4,5 т картоплі.
Глибина садіння картоплі на ґрунтах середнього механічного складу (суглинкових) становить 6-8 см від вершини гребеня, на легких (супіщаних) – на 1-2 см глибше (8-10 см). Перевагу має мілке садіння (4-5 см) і подальше нарощування гребенів під час міжрядних обробітків. Мілке садіння дозволяє бульбам краще прогріватись і проростати, а пізніше нагортання ґрунту дає змогу боротись з бур'янами.

Система удобрення

Розробка системи удобрення здійснюється з врахування об’ємів майбутнього урожаю, спираючись на результати агрохімічного аналізу відповідних ґрунтів. Найпоширенішим органічним добривом є гній, який рекомендується застосовувати восени під оранку. Оптимальною нормою є 50 т/га. При цьому варто пам’ятати, що чим раніше органічні добрива зароблені в ґрунт, тим швидше і повніше будуть використані поживні речовини для весняно-літнього росту і формування бульб. В якості органічних добрив ефективним є застосування сидератів – люпину, ріпаку, жита озимого, до яких восени додають повну рекомендовану норму фосфору й калію, а до ріпаку й озимого жита – 1/3 норми азоту. Навесні на цих полях зелене добриво придисковують, вносять по 30 т/га гною, який приорюють.
Рекомендовані норми мінеральних добрив на родючих (чорноземах) ґрунтах – N70-90 P60-90 K80-120 Mg30-45. На бідніших ґрунтах норму добрив збільшують до N90-120P90-120K120-150Mg45-60. Фосфорні, калійні і магнієві добрива вносять восени під оранку, азотні під весняну культивацію. Надмірні норми азоту можуть призвести до нагромадження нітратів у бульбах. Щоб цього не допустити, краще використовувати добрива, які містять амонійну форму азоту, наприклад карбамід (CO(NH7)2). Під картоплю рекомендовано вносити також азотні добрива у вигляді кальцієвої або калійної селітри.
Варто пам’ятати, що внесення кожної 0,1 т аміачної селітри продовжує період вегетації на 5-7 днів, а кожні 10 т гною – на 1 день. Такі особливості необхідно врахувати при вирощуванні ранньостиглих сортів.
Серед калійних добрив найбільш поширеними у використанні є калімагнезія, у складі яких, крім калію (28%) присутній магній (8%), який необхідний для формування високого урожаю бульб. Хлорвмісні добрива (калійна сіль, каїніт та ін.) знижують вміст крохмалю і смакові якості, затримують фотосинтез, підвищують вміст нітратів, тому використовувати їх під картоплю не бажано. За умов виникнення виробничої необхідності у застосуванні таких добрив їх вносять восени під час основного обробітку ґрунту. Якщо з осені мінеральні добрива не вносилися, навесні застосовують складні добрива типу нітроамофоска та ін.

Догляд за посівами

Метою проведення догляду за посівами картоплі є забезпечення їх чистоти від бур’янів, хвороб та шкідників з одночасним підтримання оптимального водно-повітряного режиму ґрунту. Він полягає в суцільному розпушуванні ґрунту до і після з'явлення сходів, розпушування в міжряддях з присипанням бур'янів ґрунтом в рядках, обприскуванні для захисту від шкідливих організмів та здійснення близько 4-х поливів за вегетацію. Сьогодні виробництву пропонується декілька варіантів проведення агротехнічних прийомів догляду за посівами картоплі. Перший спосіб передбачає проведення два досходових розпушувань ґрунту та три післясходових з подальшим використанням ґрунтових гербіцидів. Перше досходове розпушування найдоцільніше починати на 5-7-й день після садіння. Глибина ходу лаппідгортачів 6-8 см, а використання долота сприяє розпушуванню ґрунту на 12-14 см. Якщо вологи недостатньо, на піщаних ґрунтах глибину розпушування зменшують до 8-10 см. Борони повинні рівномірно обробляти ґрунт на глибину 3-4 см, руйнувати кірку, зчісувати бур'яни. При роботі агрегату не допускається витягування з гребенів бульб і пошкодження сходів картоплі.
Друге досходове розпушування проводять на 12-14-й день після садіння. Використовують ті ж робочі органи. Замість долот ставлять лапи-бритви для підрізання бур'янів у гребенях. При ви­користанні лап-бритв глибина садіння бульб повинна становити не менш 10 см, щоб при зрізанні гребенів не пошкоджувались рослини картоплі.
Перший післясходовий обробіток міжрядь проводять на глибину 12-14 см двома-трьома долотами. Лапи-підгортачі встановлюють на глибину 6-8 см. Одночасно присипають сходи бур'янів і картоплі шаром ґрунту 2-3 см. Рослини картоплі позитивно реагують на присипання, збільшуючи при цьому розміри власної кореневої системи. Ранні сорти присипають у фазу повних сходів, середні та середньопізні – до висоти рослин 5 см. Крім того, цей агрозахід захищає молоді рослини від травневих приморозків і пошкодження колорадським жуком, зростає врожайність.
Другий післясходовий обробіток (через тиждень) проводять тим же набором лап. Якщо дозволяє висота рослин, сходи бур'янів і картоплі присипають шаром землі 2-3 см. Важливо присипати гребені, якщо ця операція не була проведена під час першого досходового обробітку. Шар землі, яким присипають сходи рослин, не повинен перевищувати 5-10 см. Земля має бути рихлою і обов'язково вологою. Ні в якому разі не можна присипати рослини ґрунтом, розпеченим на сонці. Не рекомендується присипати ослаблені рослини, сходи, одержані з біологічного насіння і мікробульб, а також проводити такий агротехнічний прийом у дощову погоду.
Третій післясходовий обробіток полягає в підгортанні рослин. Проводять його коли рослини досягають висоти 18-25 см. Для цього використовують лапу-підгортач. Глибина розпушування 10-12 см. Оптимальна висота гребеня – 25 см.
Всі види підгортань необхідно завершити до початку бутонізації, щоб не пошкодити столони. Після підгортання картоплі, в міру появи сходів бур 'янів, вносять у баковій суміші гербіциди: Тітус 25 в.г. (50 г/га) з додаванням прилипача Тренд 90 (200 мг/га). Допускається застосування Зенкору в.г. (0,5 кг/га) разом з Тренд 90 (200 мг/га), у фазі висоти рослин 5-10 см, використовуючи сорти картоплі, які нечутливі до метрибузину.
Агротехнічний догляд посівів картоплі за другою схемою передбачає початок формування гребенів через 5-7 днів після посадки. Позитивним моментом цього варіанту є те, що до моменту початку формування гребенів рослини бур’янів перебувають у фазі білих ниток, таким чином, відбувається поєднання процесу формування гребенів та боротьба з першою хвилею бур'янів. Після здійснення такого технологічного прийому відбувається застосування Зенкору в.г. (0,7 кг/га) з додаванням прилипача Тренд 90 (200 мг/га).
Подальший догляд за посівами полягає у застосуванні післясходових хімічних засобів захисту рослин та препаратів для позакореневого підживлення з ефектом ростової стимуляції.
Для знищення у посівах картоплі однорічних та багаторічних злакових бур’янів доцільно використовувати гербіциди Фюзілад Форте 150 ЕС к.е. (1,0-2,0 л/га), Ачіба к.е. (4 л/га), Арамо 45 к.е. (2,3 л/га).
Догляд за посівами картоплі передбачає також декілька прийомів спрямованих на проведення позакореневого підживлення рослин. З цією метою рекомендовано використовувати наступні препарати Яра фолікер (12-0-38+МЕ), Вуксал Макромікс (24-24-18+МЕ) та інші.

Режим зрошення

Враховуючи особливості розвитку кореневої системи, протягом періоду вегетації картопля потребує додаткових заходів направлених на водозабезпечення. Вологість ґрунту необхідно підтримувати на рівні 75-80 % НВ на початку вегетації до фази бутонізації та 80-85 % НВ у послідуючі фази розвитку. Рекомендовано проводити близько 4-х поливів з нормою витрати води у межах 250-300 м3/га. Доцільність проведення поливу визначається рівнем випаровування, який перевищує рівень опадів на 20-25 мм. Припинення поливів проводять на початку відмирання бадилля.
Найбільш популярним методом поливу є дощування з використанням поливних машин фронтальної чи кругової дії, або барабанні установки.

Захист посівів від збудників хвороб
Надзвичайно важливим є проведення комплексу хімічних заходів направлених на захист посівів від збудників хвороб. З цією метою від початку появи сходів і до збору врожаю рекомендується здійснити одночасно 10 фунгіцидних обробок та 9 інсектицидних.
Для проведення комплексу фунгіцидних обробок рекомендується застосовувати наступні засоби захисту або їх аналоги:
Ширлан 500 SC к.с. (0,4 л/га) – застосовують профілактично у період відразу після цвітіння до змикання рослин у рядах. Остання обробка цим препаратом планується за 7 днів до збирання врожаю, що захищає бульби в період їх зберігання.
Танос 50 в.г. (0,6 кг/га) – за умови використання тільки цього препарату для захисту посівів від розвитку альтернаріозу та фітофторозу рекомендовано проводити 4 обробки препаратом з інтервалом 8-12 днів, починаючи його застосування на ранніх стадіях вегетації картоплі. Стійкий до змиву дощем.
Інфініто к.с. (1,2-1,6 л/га) – проти фітофторозу обприскування проводять в період вегетації, починаючи з кінця бутонізації-цвітіння.
Акробат МЦ з.п. (2 кг/га) – використовується в період вегетації картоплі проти збудників фітофторозу, альтернаріозу та макроспоріозу. Обприскування препаратом проводять 0,5% робочим розчином.
Ридоміл Голд МЦ в.г. (2,5 кг/га) – застосовують превентивно (до появи перших симптомів розвитку хвороби) у період вегетації картоплі проти збудників фітофторозу та альтернаріозу.
Квадріс 250 SC к.с. (0,6 л/га) – застосовується у період вегетації за появи перших ознак розвитку хвороби. Ефективний проти збудників фітофторозу, сірої та інших гнилей.
Курзат Р з.п. (2,5 кг/га) – рекомендований перш за все для застосування при профілактичних обробках (до змикання рослин у рядах), не пізніше 1-2 днів після інфікування. Необхідно застосовувати при сухій погоді, так як препарат нестійкий проти превентивно (до появи перших симптомів розвитку хвороби) превентивно (до появи перших симптомів розвитку хвороби) змивання дощем.
Акробат МЦ в.г. (2 кг/га) – рекомендований для захисту картоплі проти збудників фітофторозу та альтернаріозу.
З метою забезпечення більш високої ефективності захисту посівів картоплі проти збудників хвороб рекомендується проводити чергування препаратів. Наприклад, Ширлан 500 SC к.с., Танос 50 в.г., Інфініто к.с., Акробат МЦ з.п., Ридоміл Голд МЦ в.г., Танос 50 в.г., Квадріс 250 SC к.с., Акробат МЦ з.п., Інфініто к.с., Ширлан 500 SC к.с.
Десяту фунгіцидну обробку проводять в поєднанні з хімічною десикацією. Для цього використовують хімічні засоби з відповідними властивостями (наприклад, Реглон Супер 150 SL в.р.к. (2,0 л/га)). Для досягнення максимального ефекту рекомендовано застосовувати три десикації. Останню проводять за 10 днів до збирання культури.


5.4. Захист посівів від шкідників
З метою захисту посівів від комплексу шкідників пропонується використовувати наступні хімічні засоби захисту:
Карате Зеон 050 CS м.к.с. (0,2 л/га) – ефективний проти колорадського жука та попелиць.
Бі-58 Новий к.е. (2,5 л/га) – застосовується проти попелиць, трипсів та картопляної молі.
Конфідор в.р.к. (0,2 л/га) – проти колорадського жука, попелиць та трипсів.
Каліпсо к.с. (0,1 л/га) – застосовується проти колорадського жука, попелиць та трипсів.
Біскайя о.д. (0,2 л/га) – ефективний проти колорадського жука та попелиць. Обприскування слід проводити до появи шкідників.
Актара в.г. (0,09 кг/га) – застосовується проти колорадського жука та попелиць.
Фастак к.е. (0,15 л/га) – застосовується проти колорадського жука.
Енжіо 247 SC к.с. (0,17 л/га) – застосовується проти комплексу шкідників.
Рекомендованою схемою застосування препаратів є наступна: Карате Зеон 050 CS м.к.с., Карате Зеон 050 CS м.к.с., Бі-58 Новий к.е., Конфідор в.р.к., Актара в.г., Карате Зеон 050 CS м.к.с., Біскайя о.д., Бі-58 Новий к.е., Актара в.г., Карате Зеон 050 CS м.к.с.
Для досягнення максимального контакту препарату діючої речовини з відповідним рослинним організмом до бакових сумішей додають поверхнево-активні речовини з ефектом прилипачів (Олемікс 84 к.е. (1,5 л/га), Скаба к.е. (0,1 л/га), Вайс к.е. (0,2 л/га) та інші).

Збирання урожаю

Ранні сорти на насіння збирають у серпні, середньостиглі – починаючи з кінця серпня та закінчуючи 15-20 вересня, пізньостиглі – до 1 жовтня. Закінчують збирання за 20-25 днів до настання постійної середньодобової температури 7°С.
Для прискорення фізіологічного достигання бульб і запобігання масовому поширенню хвороб картоплі, зменшення втрат і механічних пошкоджень бульб під час збирання скошують бадилля. Скошування здійснюють за п'ять днів до початку збиральних робіт на продовольчих посадках

Підготовка картоплі до зберігання
До часу закладання бульб на зберігання значна частина їх (30-40%) пошкоджується. В середньому 18-20% бульб пошкоджується при збиранні, 6% – при перевезенні, 8% – при сортуванні. Особливо сильно травмуються бульби при надмірному застосуванні азотних добрив, або коли бульби ще молоді, та збираються у холодну погоду. При зниженні температури від 13-15°С до 7-8°С механічні пошкодження збільшуються у 2-3 рази.
Після збирання картоплі її зберігають за температури не нижче 15°С (не менше 14 днів), захищеною від сонячних променів (лікувальний період). Після цього її перебирають, видаляють рослинні рештки, землю та дрібні, травмовані і хворі бульби, сортують на фракції за розміром та призначенням, закладаючи на зимове зберігання.